Воздвиження Хреста Господнього – торжество, присвячене згадці про віднайдення святою рівноапостольною царицею Єленою Хреста, на якому був розіп'ятий Господь наш Ісус Христос, і встановлення його для загального вшанування і поклоніння. Святкується 14 (27) вересня.

Це єдине свято, що одержало початок одночасно із самою подією, якій воно присвячене. Перше Воздвиження відсвятковане в Єрусалимській Церкві на початку IV ст. при самому знаходженні хреста. Джерела називають різні роки цієї події – 313, 326. Найбільш достовірним є свідчення Олександрійської хроніки VI ст., що відносить його до 14 вересня 320 р.. За переказом, цариця Єлена, мати імператора Костянтина Великого, у 325 р. вирушила в Єрусалим з метою відшукати хрест, на якому був розіп'ятий Господь, і місце поховання Христа. У результаті розкопок на місці храму Венери було знайдено три хрести. Для того, щоб довідатися, на якому з них був розп'ятий Господь, хрести по черзі покладали на померлу людину; коли поклали третій хрест, померлий ожив. Від скупчення великої кількості людей не всі могли бачити Хрест; тоді Єрусалимський патріарх Макарій піднявся на підвищення і поставив Хреста так, щоб народ міг його бачити. Ця подія і була покладена в основу богослужбового чина Воздвиження Хреста. Частинки древа Животворного Хреста були розіслані по всій імперії.

Зі святом Воздвиження в 335 було з'єднане відновлення храму Воскресіння, побудованого Костянтином Великим на місці знахідки. Єрусалимська церква здійснювала ці свята щорічно з великою урочистістю. За свідченням західної прочанки в Єрусалим кінця IV ст. Сильвії Аквітанки і церковного історика Созомена (V ст.), святкування в Єрусалимі тривало вісім днів, і щодня служба відбувалася в різних місцях при скупченні безлічі прочан. Церкви прикрашалися так само, як на Великдень і Богоявлення.

Особливо широке поширення й урочистість свято одержало після знаходження Хреста Господнього в результаті укладання миру в 628 між Візантією і Персією. Свято стало називатися Всесвітнім Воздвиженням Чесного і Животворящого Хреста, тобто загальним для всіх церков Всесвітньої церкви. 3 травня – день урочистого внесення святого древа імператором Іраклієм у Єрусалим – став святкуватися в Західній церкві з VII ст. як «день знаходження Хреста».

Воздвиження має день передсвята (13 вересня) і сім днів післясвяткування. Віддання – 21 вересня. Оскільки у свято відбувається служба хрестові, то в цей день належить дотримуватись суворого посту. Після Вечірні хрест Господній виноситься і покладається на престол; на Утрені, після великого славослів'я, хрест виноситься з вівтаря, покладається на середині храму для поклоніння; у соборних храмах і монастирях відбувається особливий чин Воздвиження хреста.

Також згадуємо цього дня іншу подію, про яку розповідає праця церковного історика Євсевія "Життя Костянтина". Під час боротьби римського імператора Костянтина зі своїм співправителем Максенцієм перед вирішальною битвою на Фламінієвій дорозі (311 рік), коли сили Максенція перевершували чисельністю армію імператора, Костянтин побачив на сонці променистий хрест із написом: "Цим переможеш!" Побачило цей хрест і його військо. Уночі уві сні імператорові з'явився Ісус Христос і повелів виготовити військовий прапор із хрестом за зразком баченого на небі (Костянтинівський хрест). Костянтин так і зробив. Одержавши перемогу над Максенцієм, імператор наказав вкласти в руку своєї статуї, спорудженої на головній площі Риму, цей прапор і оточив його великим шануванням. Костянтин прийняв християн під своє заступництво й оголосив віру Христову державною релігією Римської імперії. Він скасував страту через розп'яття і видав закони на користь Церкви Христової.

Нині частини святого древа перебувають у різних храмах по всьому світі.