В газеті «Голос Посулля» від 25.07. 2015 року  оголошений конкурс на кращий ескіз пам’ятника загиблим воїнам інтернаціоналістам та учасникам АТО.

   Напевне такий захід, як доцільність встановлення тих чи інших пам’ятних знаків повинен виноситися на обговорення громади всього району,  а не прийматися однією селищною радою, бо такі воїни є у багатьох населених пунктах. Хоча з огляду на те, що в майбутньому адміністративно-територіальна  реформа розділить район на окремі громади, то можливо такий варіант і має рацію.

  Та чи доцільно об’єднувати так-би мовити «лва в одному» -  ці дві події , в увіковічненні?

  По перше , чи є тотожніми чи рівнозначним поняття воїнів інтернаціоналістів і воїнів захистників своєї Вітчизни?

  Понняття інтернаціоналізму придумане комуністичною ідеологією.  Звернемося до одного із джерел комуністичної доби, для  визначення таких понять як « інтернаціоналізм», «інтервенція», «окупація» , а саме до «Краткого политического словаря» видання : Москва,  «Издательство политической литературы», 1989. 

    Отже:

«интернационализм – пролетарский,.. - идеология и политика солидарности, основана на общности объективних интересов рабочего класса всех стран».

«Интервенция- насильственное вмешательство одного государства . . . во внутрение дела др. государства . . .». «Поэтому воруженное вмешательство . . . направленнное против политической независимости любого государства, является нарушением международного права . . .»

«оккупация – временное занятие территории одного государства вооруженными силами др. государства . . .».

   Із цього і висновок  - ( не маючи нічого проти воїнів, котрі свого часу виконували наказ)  - війська Радянського Союзу  приносили, з допомогою зброї, іншим країнам «загальність об’єктивних інтересів робітничого класу всіх країн». Зазвичай це були країни третєго світу. Роздумуючи над укладом суспільного життя неслов’янських народів, не вдається зрозуміти «загальність інтересів» і тодішня радянська влада намагалася бути «пупом» землі. Але абсолютно зрозуміло, що таким чином колишня комуністична імперія хотіла розширити свій «соціалістичний табір».( Слово «табір» вони придумали влучно).

   Як комуністична імперія могла цього досягти? Вірно. Шляхом інтервенції і окупації.  І хто там, у тих країнах, радів вторгненню воїнів імперії? Яке добро вони несли жителям тих країн? . Їх народи зовсім не були раді приходу окупантів і добра від них не отримували. Вони бралися за зброю і знищували окупантів.

    За наказом зверху, завданням інтернаціоналістів було, на поталу вождям, своєю кров’ю, своєю смертю встановити в тій чи іншій державі прокомуністичний лад.

   Отже, так чи інакше  (без образи), але ці воїни  ( кожен особисто в цьому не винен) були окупантами і чи є це тією відзнакою для воїна-інтернаціоналіста,  інтервента  колишньої «імперії зла», що б якимось чином увіковічнювати це. Загиблі «афганці» поховані, на їхніх могилах плачуть матері, дружини, діти –це  звісно трагедія для родини. Їх пам’ятає суспільство, а ті, хто повернувся звідти, мають певні пільги та шану. У Недригайлові, у капличці,  «афганці» відзначені пам’ятною плитою, то чи потрібно ще щось споруджувати? 

   Чи потрібна була та війна конкретно Україні і чи захищали наші воїни ,там її інтереси?  Що спільного, тотожнього в них,  із  захистниками  державності України, воїнами АТО? Лиш те, що і ті,і інші солдати, але гинули та воювали  вони за протилежні цінності.

   Як ми, українці, зараз дивимось на російських окупантів на Донбасі? І як будемо сприймати наприклад новину, що десь там , наприклад у Ростові відкриють пам’ятник загиблим  російським солдатам на сході України?  І питання, а за що вони загинули..?  За «русскій мір»?.. Інтернаціоналісти?..

  Звичайно, порівнювати «афганців» з нинішніми російськими окупантами неетично, але «велика» мета нинішнього північного агресора і тодішнього ,  радянського , зліплені з одного тіста.Здоровий глузд говорить, що це нонсенс, повне протиріччя поєднувати два різних напрямки військових дій в увіковічненні.

  То ж коли  і всановлювати якийсь пам’ятний знак, то захисникам України, тобто воїнам з АТО .

  Росія безкровно захопила Крим і сподівалася так само вчинити зі сходом та півднем України, але не склалося… Після Криму, наша влада проснулася і руками захисників стала чинити опір, як внутрішнім сепаратистам так і зовнішнім окупантам. Ціна протидії виявилась занадто високою – тисячі загиблих воїнів-захисників. На жаль не оминула біда і наш край. Війна ще не закінчилась, і на жаль щодня продовжують гинути наші вояки.

      І зазвичай, пам’ятники по  увіковічненні якоїсь події робляться по  її закінченні,  а  тут, у нашому випадку,  ця  сумна подія, на жаль ще триває…  І у разі чого,  ( коли у проекті таке буде)  прізвище  чергового загиблого (не дай Боже) карбуватимуть на місці, чи як…?  Не добре  якось…  

   І на закінчення,  із вищесказаного,  виникає  питання -  чи  треба  нам спільний  пам’ятник - воїнам- захисникам України  та воїнам-інтернаціоналістам ?  Чи доречно?...