МайдаН
Головна » 2013 Березень 29 » "...Мов білого гриба шукаю українця..."10:39 "...Мов білого гриба шукаю українця..." | |
№2 (48)  "Україно, зозульні діброви, Україно, далеко єси. Україно, яка ж ти чудова, Усміхнись у серпанку краси..." . Михайло Осадчий, «На обмерзлих...» 22 березня минула 83-ю річниця з дня народження нашого земляка - журналіста, письменника, поета, дисидента, багаторічного політичного в”язня совєтських таборів Михайло Осадчого. Нехай і невеликим епізодом, але "МайдаН” частково пов”язаний з цією особистістю –свого часу, на початку 90-х років Михайло Осадчий, мешкаючи тоді у Львові, допомагав із друком нашого видання, там на той час із цим було вільніше. Подаєм його біографічні дані. Народився в Курманах у сім'ї селян-колгоспників. 1958 року він закінчив факультет журналістики Львівського університету, а відтак працював редактором і старшим редактором Львівської телестудії. З 1960 року Михайло Осадчий працює викладачем у Львівському університеті. Водночас він був редактором університетської багатотиражної газети. Член Спілки журналістів України. 1965 року Михайло Осадчи став старшиим викладачем кафедри журналістики Львівського держуніверситету. Без аспірантури й наукового керівника Михайло Осадчий написав й успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Журналістська діяльність Остапа Вишні (1919-1933)».  Окрім наукової й викладацької діяльності Михайло Осадчий виступав у обласній та республіканській пресі як журналіст і літературознавець, а також публікував художні твори. Видавництво «Каменяр» випустило збірку його віршів «Місячне поле», увесь тираж якої було знищено відразу ж після арешту автора. 28 серпня 1965 Михайла Осадчого заарештували, звинувативши в «антирадянськоій агітації та пропаганді». А відтак на судовому засіданні його засудили на два роки таборів суворого режиму. Наступного дня, після вироку, у засудженого письменника й журналіста народився син. Своє покарання Михайло Осадчий відбував у таборі в Мордовії. Там він працював столяром, і захворів на виразку шлунка. Під час обшуку в 1966 році у Михайла Осадчого конфіскували зошит із власними віршами та перекладами Гарсія Лорки й поетів прибалтійських республік. Після звільнення з концтабору Михайло Осадчий не міг прописатися у Львові й влаштуватися на роботу. Його неодноразово затримували органи мілійції за порушення паспортного режиму. Нарешті Михайлові пощастило прописатися в Львівській області й влаштуватися простим робітником на Львівському комбінаті глухонімих. Написав біографічну повість про Остапа Вишню «Геній сміху, або зустріч із вождем», де розкрив маловідому сторінку стосунків літераторів з партійними вождями 20-х років. 1968 року написав повість «Більмо» .   московських дисидентів Осадчий передав рукопис книги на Захід, де вона 1971 вперше вийшла друком, стала відомою і одразу була перекладена англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською й китайською мовами. Наступного 1972 року книга «Більмо» посіла шосте місце серед 102 бестселерів у Франції. У січні 1972 року Михайла Осадчого заарештовано вдруге. Разом із іншими представниками української інтелігенції його звинувачували в «антирадянській агітації й пропаганді». Але поза тим Осадчому інкримінували ще й написання статей, віршів і прози, зокрема, повісті «Більмо». 5 вересня 1972 року на закритому судовому засіданні Михайла засуджено до семи років таборів особливо суворого режиму і трьох років заслання. Вдруге Михайло Осадчий відбував кару також у Мордовії. Наступного, 1973 року, помирає батько Григорій. А наприкінці 1974року в'язня Осадчого перевели з табору суворого режиму до тюрми КДБ. Тамтешні офіцери запропонували співпрацю в обмін на свободу. Коли ж Михайло їм відмовив, пообіцяли розправитись з його родиною. Після того у рідному селі Осадчого Курмани, невідомі побили його 70-річну матір Олену. Про це Михайлові розповів його співкамерник-сексот. У той же час брата Володимира, який мешкав у Сумах, викликав на розмову до Львова генерал КДБ , запропонував співпрацю, але й від нього дістав відмову. 5 січня 1975 року самого Осадчого побили кримінальники. 10 лютого напередодні повернення з тюрми до табору, Михайла попередили, що його вб'ють на засланні, а брата — на волі.  ( на фото - Михайло осадчий на зустрічі з дружиною, в оточенні КДБістів . Квітень 1977р.)) У березні 1975 року брат - Володимир Осадчий був затриманий у кримінальній справі як свідок. Одразу після виходу зі слідчого ізолятора 5 квітня 1975 року група кримінальників викинула посеред вулиці 40-річчя Жовтня тіло Володимира Осадчого. Його вбили ударом у скроню. Через смерть брата Михайло голодував 39 днів. За той час вдалося дізнатися тільки те, що над тілом покійного Володимира провели дві експертизи: перша засвідчила його вбивство, а друга — ненасильницьку смерть. Коли розслідування загибелі Володимира не дало результату, Михайло 1977 року надіслав листа генеральному секретареві ЦК Леонідові Брежнєву зі скаргою на ув'язнення та застереженням, що його теж можуть убити. Коли й ця скарга виявилась безрезультатною, 1978 року Осадчий звернувся вже до американського народу, сенату й президента США Картера з проханням надати йому американське громадянство. Того ж 1978 року українська діаспора присудила Михайлові Осадчому літературну премію імені Івана Франка. У січні 1979 року Михайло прибув на заслання до села в республіці Комі. Тут він працював кочегаром, й, одержавши десятиденну відпустку, вперше зміг відвідати сім’ю у Львові. Після повернення зі Львова Михайло Осадчий працював сторожем. Тоді за нез'ясованих обставин згорів склад, який він охороняв. Сума збитку склала 1500 карбованців. Михайлові Осадчому була надана можливість уникнути кримінальної відповідальності, якщо він сплатить зазначену суму до 1 січня 1980, але він, певна річ, таких грошей не мав. Від в’язниці Михайла Осадчого врятував відомий російський дисидент Андрій Сахаров, який 29 грудня перерахував необхідну суму органам міліції республіки Комі. Після заслання Михайло Осадчий повернувся до Львова  У листопаді 1987 року він був одним з ініціаторів створення Української асоціації незалежної творчої інтелігенції . 1987року «невідомі» увірвалися до його помешкання й побили Михайла. Йому також неодноразово погрожували розправою по телефону. 1988 року він став редактором самвидавського журналу «Катедра». А 22 грудня 1988 року його офіційно попередили про кримінальну відповідальність за «дармоїдство». 1991 року Михайло Осадчий захистив докторську дисертацію в мюнхенському Українському вільному університеті. 1993 року він став доцентом кафедри журналістики Львівського університету. Водночас Михайло Осадчий був почесним членом швейцарського відділення ПЕН-клубу, а також членом Львівського відділення Спілки письменників України. Михайло Осадчий помер 5 липня 1994 року, після важкої хвороби ( на фото—могила м. Осадчого на Личаківському цвинтарі у Львові). | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
