Я пишаюся тим, що знайомий і часто спілкуюся з тими людьми, що не на словах здобували українську Незалежність. Ветерани Руху – особлива категорія. Сьогодні вони не мають ні звань, ні нагород, ні навіть згадки від влади за свої здобутки. Незалежна держава не дала їм ні посад, ні привілеїв, але якщо сьогодні доведеться її захищати, вони знову готові йти хоч на майдан, хоч в бій.

За що вони змагалися під пильним поглядом КГБ і шельмуванням КПРС? За міністра освіти України Табачника? За те, щоб СБУ оберігала статки Ахметова, Пінчука, Коломойського? За те, щоб МВС України охороняло пам'ятник Сталіну в Запоріжжі? За  те, щоб Чмирь очолював не обком, а облдержадміністрацію? Запитайте їх при нагоді.

Цього року на Сумщині всі опозиційні сили закликали утриматися від заходів, які організовуватиме обласна влада з нагоди Дня незалежності. Звісно, це радикальний крок, адже здавалося б, Незалежність для всіх одна і Україна одна. Та мабуть не так.

Якщо в Сумах на День Незалежності виходять з прапорами комуністи, то ми відчуваємо, що хтось тут не на своєму місці. Напевно це їх святкування, і їхня Незалежність. І хоч Україна в нас одна, але у ній живуть нащадки і тих, хто сидів у схронах, і тих, хто стояв на вишках.

Коли голова РДА говорить про державність, він думає не про самостійність, а про Адміністрацією Президента. Про що думають в самій Адміністрації Президента навіть уявити неможливо. Здавалося вони мали б цінувати хоча б можливість самостійно керувати цією державною без чужих вказівок. Судячи з усього, навіть для цього у них не вистачає чи розуму, чи гідності. Свої комплекси неповноцінності вони компенсують заганянням у стійло власного народу та перекладами Національного Гімну на мови меншин.

…Та не все так сумно. Пережили Катерину з Петром, Леніна і Сталіна, Брежнєва і Андропова, переживемо і Януковича з Азаровим.

 Сьогодні одягну вишиванку і піду до церкви молитися за Україну.

А взагалі, переконаний, що День Незалежності слід святкувати не десь на городі, не на площі, а під Конотопом, на Хортиці, в Гуляйполі, в Холодному Яру. Там немає лукавства. Там повітря насичене свободою. Там незримо присутні Виговський, Хмельницький, Махно, Залізняк. І можна просто топтатися по землі, а можна йти їхніми слідами.

Маємо тризуб і синьо-жовтий прапор. Матимемо і Незалежність. Таку, за яку боролися Герої. Їхню Незалежність!

Андрій Рибалко