24  і 31 липня 2015 відбулися сорокова і сорок перша акція збору пожертв  для надання допомоги нашим захисникам, котрі воюють проти російських окупантів. Кошти, відповідно, складали 446 та 485 гривень, участь  взяли 19 і 22 особи. Це найменші надходження за час нашої діяльності. До речі, 31 липня 2015 року виповнилося рівно 7 місяців нашої діяльності і ___ місяців діяльності Недригайлівських волонтерів Оксани Басараб та Людмили Шаповаленко. Наша група останнім часом працює в складі Євгена Олійника, Олександра Живолуна, Івана Снісара, Сергія Дігтяра.

31 липня 2015 року паралельно з нами подібну акцію проводив заїжджий волонтер-афганець. Під озвучення,  на гітарі, він виконував власні пісні. На землі біля нього стояла коробка, в котру перехожі вкидали гроші. Візуально було видно, що його збір  був значно більший нашого. Ми поспілкувалися з ним. З розмови можна зрозуміли, що йому можна вірити і він дійсно займається волонтерством. Але він залітний, акту чи іншої фіксації про надходження грошей ніхто не складав, а відповідно тільки він відає про подальший  рух коштів. Не зовсім розумію причину, такої дії нашого населення.

Та тому афганцю висловлюємо подяку. В час війни кожен зобов’язаний сприяти перемозі над ворогом ,інтервентом, окупантом. Відомо , що на фронті воює батальйон афганців і слава їм! Нещодавно тернівський колишній воїн-афганець добровільно записався у військо. На жаль місцеві афганці не проводять жодної роботи по сприянню перемозі, крім хіба що Івана Міненка, котрому відмовили в призові до війська і він інколи спілкується з нами.

 Дехто не усвідомлює, що в Афганістані радянські війська були окупантами і не приносили афганському народу жодного добра, а навпаки приносили смерть і горе, і ці люди нині твердять, що  нинішня війна їх не стосується і є розборками Порошенка. Вони  не усвідомлюють, що так зване «несення інтернаціональної допомоги» є не що інше, як служіння «імперії зла», колишньому злочинному комуністичному режиму, котрий на Біломорському каналі, на інших будовах, в ГУЛАГах, в «червоному терорі», в боротьбі за 10 колосків в час колективізації, в репресіях ітелигенції, науковців знищив мільйони свого народу- працьовитих господарів, еліти народів країни і в основному українців. Для того режиму вони були героями. А по правді, по дійсності вони були його жертвами. Звичайно, хлопці йшли воювати в Афганістан не з своєї волі та в нинішній демократичній, антикомуністичній українській державі вони не повинні шануватися, бо добра українському народу не робили ніякого. Перед українським народом у них є тільки обов,язок - своїми знаннями, своїм умінням, своїм здоров’ям сприяти нашій перемозі.

Афганський народ зовсім іншого «покрою». Вони глибоко віруючі люди. У нашого народу вибили віру в Бога, хотіли зробити це і там. У афганців зовсім інші віра, норов, традиції, менталітет, а їм хотіли нав’язати зовсім інше. Це те ж саме коли гітлерівці несли нам «новий порядок».

У нас надходження грошей і передача  їх волонтерам фіксується актами, у волонтерів на всі витрати маються підтверджуючі документи, а недригайлівські люди виявляється, більше довіряють невідомим залітним особам. А може немає нічого й  дивного - є ж такі, що вірять циганам чи невідомим залітним релігійникам і віддають їм значні кошти. Світ не без несвідомих.

Ці дні відзначилися деяками випадками.

24 липня  до нас заплутуючись  ногами,  підвалив місцевий випивоха Микола С.  і пропитим голосом запитав: «А куди ці гроші діваються?» Я не втримався - ми  з ним дещо знайомі і він, після різкої відповіді , коли прийшов до тями  швидко зник. Потім в такому ж стані підійшов Олександр К.  і гучно в п’яну розтяжу голосу видав: «Я б вкинув пожертву. але в мене грошей немає. Я вам вірю, а от там, далі, чи доходять гроші до воїнів?». Я знову не втримався з відповіддю -. « Знайти гроші щоб дебело зап’яніти з самого ранку та базікати по п’яному гроші знайшлися, а червінця на пожертву немає..» . Цього ж дня одна жіночка почала голосно, обурливо висловлювати незадоволення війною, воїнами та владою. Я запитав в неї:  «-За кого ви голосували на виборах?» і відповідь «-Я думала, я повірила ……..» . на що я сказав, що вона нічого не думала, а сліпо робила те що мовив «ящик» (телевізор). На кожен ТВ-канал є власник на котрому мовлять те, що він хоче.»

31 липня один поважний чоловік, Олександр Л. передав набір гайкових ключів - воїни технарі постійно просять волонтерів привозити їх . Превелика подяка Вам  пане Л. – побільше б таких небайдужих людей. Хто був чи є технарем, той підтвердить, що в колишні часи цей інструмент завжди був у дефіциті - у механізаторів, водіїв доходило навіть до крадіжок, неповернення їх один одному. Тож велике прохання до колишніх  водіїв, механізаторів, пенсіонерів- при наявності вдома зайвих гайкових ключів, передавати їх волонтерам. Інколи запитавши в знайомих  про це , доводиться чути: «- Десь були, треба подивитися.» Та так і дивляться до цих пір. Крім різних ключів, ще потрібні сокири, молотки, плоскогубці, лопати, матраци, ковдри тощо.

В цей же день, вже коли підраховували гроші і складали акта, до нас приїхав на велосипеді захеканий хлопець , вручив  сотенну копюру і так же швидко зник та хтось його впізнав.  Батько хлопця впевнений націоналіст, тобто патріот своєї нації, а він сам нині, замість свого дядька грає в духовому оркестрі. Слава таким людям. Без цього внеску наш збір становив би значно менше.

Але як би не було складно, надалі ми будемо продовжувати розпочату роботу по допомозі воїнам. Наші жіночки волонтери стомилися. Інколи Люда приїзджає з поїздки настільки стомлена, що валиться з ніг, але відходить, і заново шукаються спонсори, випрошується різноманітна допомога в небайдужих людей і споряджується новий рейс допомоги воїнам. Велика подяка за це нашим недригайлівським волонтерам -Людмилі та Оксані  та людям, що їм допомагають.

В Україні не всі байдужі, не всі одурені комуністичним і російським маренням,. В Україні є патріоти  котрі усвідомлюють хто наш ворог , тому майбутннє за нашою перемогою.

Україна переможе! МИ перможемо!

Слава Україні ! Слава героям! Смерть ворогам!

Є. Олійник.