$IMAGE1left$         Найперше, вибачаємось перед читачами нашого сайту, що цей  проанонсований вчора матеріал  з'являється сьогодні ( як кажуть, інтернет , у нас, ще той ). тож і виникла деяка затримка.
      Читачі недригайлівської районної газети "Голос Посулля",  в останні місяці,  напевне помітили дописи одного з активістів місцевого волонтерського руху. про звіти , в котрих описується їхня діяльність по збору коштів для земляків - вояків, котрі воюють на сході України ( у так званій зоні АТО - а точніше , на війні).  Благородна справа знаходить відгуки серед земляків, які надають посильну допомогу як коштами так і продуктами харчування та  іншими потрібними речами.
    У своїх дописах  волонтер висловлював і свої думки, на актуальні теми, котрі не завжди співпадали з " "політикою" газети. Так відбулося і останнього разу. У газеті , від 8 квітня був надрукований матеріал під назвою "Збір допомоги триває", у котрому крім оригінального заголовку  -  "Волонтерів влада не помітила" , було видалено значну частину матеріалу, з критикою у бік влади.
     Автор звернувся до "Дикої Сливи" з проханням  публікації повної версії матеріалу, що ми і робимо. ( червоним кольором виділено цензурований газетою текст).
 
      Можливо владі не надто подобається варіант, що кошти  для вояків збираються у "Свободівському" наметі, то вона й не надто  помічає волонтерів, хоча нещодавно одну з активісток  місцевого волонтерського руху  і було запрошено на зустріч в адміністрацію для координації дій .  Та то вже, як кажуть, більше для звіту  - та  нехай... - головне робити добру справу - ( адже на зустріч 27 березня , із вояками, котрим вони возили весь час допомогу,  волонтерів  запрошено не було...)

      Дещо пізніше.  читайте відгуки бійців-земляків ( з перших вуст),  котрі повернулися з війни, про наших волонтерів.

По аналогії відомого сайту "Цензор. нет", ( http://censor.net.ua/ ) ми, на противагу цій назві, назвали свій  матеріал - "Цензор . Є".

     Також направляємо цей матеріал (для друку) в іншу районну газету - "Недригайлів сьогодні". Якщо редакція цього друкованого органу  матеріал надрукує, то наступні звіти волонтерів, про свою діяльність, читайте на її шпальтах.

     "цензор .є"                                                                                                                                          

                                                                      Петро Столипін

    20-го,  27–го березня  та 3 квітня 2015 року, традиційно, біля пам’ятника Т. Шевченку відбулися чергові збори пожертв, відповідно 20-й, 21-й та 22-й за ліком, у рамках акції допомоги бійцям, котрі воюють на сході України.
   Ці дні запамяталися певними моментами.
  

  20 числа, по шляху у бік Києва проїзджали наші пошарпані « Гради» - місцеві мешканці вітали тих вояків, які у відповідь, тисли на клаксони своїх автівок. Висловлювалися припущення, що ті їдуть на ремонт.
   Того дня, найбільша пожертва була від невідомого подружжя, гарної зовнішності, старші середнього віку -500 грн.,. Поспілкувалися. Відчувалося, що між ними є гармонійність і взаємність, як в сім’ї так і у світоглядних позиціях. Потім, ще підходила бабуся років до 70, з с.Берки, огрядна, з ковінькою - приїхала в лікарню. Напевне, що в минулому була звичайною колгоспницею. Теж розповідала, що в Кушнірах на зупинці вітала водіїв «Градів» - висловлювала бідування, співчуття воїнам. Поклала на стіл величенький вузлик зі словами: «Подивіться, що вони мені дали». У вузлику були гроші – одно- гривневі купюри в банківських пакуваннях. Відрахувала в скриньку. Після цього накинулася на одного з наших активістів, признавши його за якогось Скляренка(?): «Це ти ходив у нас по селу, агітував за комуністів?» Довідавшись, що обізналася, продовжила, що гнала колись того Скляренка з хати і далі, по вулиці. В голодомор, як розповіла, в неї від голоду в 1933 померло багато родичів.
 
      27 березня цього року, в будинку дитячої та юнацької творчості, тобто біля нашого намету , проводилася чи то зустріч, чи то вшанування воїнів АТО, котрі повернулися з війни. Наші волонтери та їхні помічники, котрі для цих героїв-земляків збирають кошти та відвозять найнеобхідніше на передову, на неї запрошені не були. Там були представники районної влади та голови місцевих рад. Ніхто з них, проходячи повз, « не помітив» скриньку для пожертв. Одна з представниць влади таки побачила, та відмовляючись від пожертви сказала: «Хай собі стоїть». Мабуть таким і повинно бути « життя по- новому…», в уяві влади.
    А один з афганців зауважив, що нинішня війна, то є «Порошенкові розборки, а я до неї не причетний».., тому  і не зобов’язаний її фінансувати…
 
      3 квітня 2015 року надходження теж були не великі. Не добрали  й 900 грн. Зате познайомилися з психологом соціальних служб Інною. Її ерудиції в суспільному житті, в сімейних, життєйських ситуаціях є вагомим достатком. Вона дійсно володіє способами адаптації воїнів і надання допомоги людям в суспільному і сімейному житті. Якщо в кого є проблеми в стосунках з іншими, якась безвихідь, чи інші життєві проблеми, раджу звернутися за порадою до неї.
        Перша наша акція відбулася 31 жовтня 2014 року. Отже ми вже працюємо п’ять місяців. За цей термін жителі недригайлівщини пожертвували воїнам значну суму грошей і велику кількість продуктів та речей. Підкреслюю, що основна кількість жертводавців, це доросле населення - не менше 50 відсотків котрих є пенсіонери. Мізерна активність у цій справі молоді, держслужбовців і переважної більшості підприємців.
 
  А декотрі держслужбовці, навіть високопасадовці є саботажниками проведення благодійних акцій і акцій вшанування воїнів захисників. Так, в районі, за організації Федіра Кривопатрі проводяться благодійні концерти - в усіх селах де відбулися концерти, зали Будинків культури заповнювалися стовідсотково. В с. Коровинці у проведенні такої акції приймали участь волонтери міста Ромни. Їм дуже сподобався наш недригайлівський духовий оркестр, в Ромнах такого колективу немає, і вони запросили наш колектив приїхати на такі заходи до них, а витрати на поїздку роменці брали на себе. Майже в усіх членів колективу духовиків є свої інструменти, але деякі треба було брати в будинку культури. Та адміністрація від культури, на чолі з райрадою заборонили використання тих інструментів чи то в Ромнах, чи то деінде. А чому? Може такі бережливі? А може своєвольність, ініціативність колективу не подобається?. Як це не питати дозволу? Посадовці ж і існують для того, щоб надавати дозвіл?
   Благодійні концерти цього колективу відбулися в селах Томашівка, Хоружівка, Коровинці, Вільшана. Знаю, що планувався в Тернах. Та ось питання, чи дадуть їм тепер ті «музики» з районного Будинку культури?
       В Недригайлові ж проводилися такі концерти колективами БДЮТ та Музичної школи.
 
       Дуже, прикро, що деякі перехожі споглядають на нас, як на «попрошайок». Є такі, що ігнорують явно, проходячи дивлячись в далечінь. Мабуть серед них були-б майбутні потенційні колаборанти ( у разі чого). Так називаються особи, які усвідомлено співпрацюють з окупаційною громадською чи військовою владою на шкоду власній країні.
    
      Вважаю, що в Україні є дві сили здатні на це.
    До речі, повідомляю два факти – нещодавно, лідер КПУ П. Симоненко, в Москві на з’їзді КПРФ нагороджений пам’ятною медалею і обраний в президію пленуму ЦК КПРФ. Симоненко запросив російських комуністів в Київ на святкування 70 річчя Перемоги.
Інший факт - в Ізмаїлі засудили до в’язниці на 4 роки священника УПЦ МП за сепаратизм.
       Волонтери піклуються за новий призив воїнів, то ж треба виходити на новий зв'язок з ними, взнавати їх проблеми, організовувати їм допомогу. Телефони наших волонтерів:
Оксана  - 095 753 49 17,
Люда   -    066 97425 37.
      Для безоплатної допомоги воїнам в адаптації, свій телефон надає психолог
Інна -099 743 47 17.
      Волонтери і наша група їх помічників висловлюють щиру подяку всім добрим людям, котрі допомагають воїнам, люблять свою Батьківщину - Україну.
Слава Україні!
Героям слава!
Слава нації!
Смерть ворогам!
Україна понад усе!